“Тому що це не твоє місце. Ти – не один з нас. Ти вкрав своє місце в Легіоні. Решту вибрали, а ти своє місце вибив”.
“А хіба Легіон створений не для цього? Не для боротьби?”– здивувався Ріс. – “Я б сказав, що Тор заслуговує своє місце більше за будь-кого з нас. Нас просто вибрали, а він боровся за те, щоб отримати те, що йому не дали”.
Елден знизав плечима – це не справило на нього враження.
“Правила є правила. Його не вибрали. Він не повинен бути з нами. Тому я і зав’язав з ним бійку”.
“Тобі не вдасться прогнати мене”, – відповів Тор з тремтінням у голосі, повний рішучості бути прийнятим.
“Ми ще подивимось”, – пробурмотів Елден похмуро.
“І що ти хочеш цим сказати?” – поцікавився О’Коннор.
Елден більше нічого не сказав, мовчки продовжуючи шлях. Шлунок Тора стиснувся. Він не міг позбутися почуття, що нажив собі забагато ворогів, хоча і не розумів, чому. Йому не подобалося це відчуття.
“Не звертай на нього уваги”, – порадив Тору Ріс, досить голосно для того, щоб почули інші. – “Ти не зробив нічого поганого. Вони відправили тебе в Каньйон, бо побачили в тобі потенціал. Вони хочуть загартувати тебе, інакше їм було би все одно. Крім того, ти знаходишся в полі їх зору ще й тому, що мій батько виділив тебе. Ось і все”.
“Але що означає чергування в Каньйоні?” – запитав він.
Ріс прочистив горло – він виглядав стурбованим.
“Я і сам ніколи там не був. Але я чув деякі оповідки від старших хлопців і від братів. Це патруль. Але по інший бік Каньйону”.
“По інший бік?” – запитав О’Коннор з жахом у голосі.
“Що ти маєш на увазі, коли говориш “інший бік”?” – запитав Тор, не розуміючи сенсу сказаних слів.
Ріс оглянув його.
“Ти ніколи не був у Каньйоні?”
Тор відчув, що інші дивляться на нього, і похитав головою, зніяковівши.
“Ти жартуєш”, – вставив Елден.
“Правда?” – наполягав О’Коннор. – “Жодного разу в своєму житті?”
Червоніючи, Тор похитав головою. “Мій батько нікуди нас не брав. Я чув про нього”.
“Мабуть, ти ніколи не був за межами свого села, хлопче”, – сказав Елден. – “Чи не так?”
Тор знизав плечима і нічого не відповів. Невже це було так очевидно?
“Не був”, – скептично додав Елден. – “Неймовірно”.
“Заткнись”, – обірвав його Ріс. – “Залиш його в спокої. Це не робить тебе краще за нього”.
Елден глумився з Ріса, піднявши руки до піхов, але потім розслабив їх. Мабуть, хоча він і був більшим за Ріса, йому не хотілося провокувати сина короля.
“Каньйон – це єдине, що робить наше королівство Кільця безпечним”, – пояснив Ріс. – “Ніщо не стоїть між нами та ордами світу. Якби дикуни Вільди перейшли його, з нами було б покінчено. Все Кільце сподівається, що ми, люди Короля, захистимо їх. Наші патрулі охороняють територію вдень і вночі – переважно з цього боку і, час від часу, з іншого. Існує тільки один міст, тільки один вхід і вихід, і найкращі загони Срібла чергують там цілодобово”.
Тор чув розповіді про Каньйон все своє життя, страхітливі історії про зло, яке снувало з іншого боку, про величезну імперію зла, яка оточувала Кільце, і про те, наскільки близька до них загроза. Це стало однією з причин, по якій він захотів вступити до Королівського Легіону – допомогти захистити свою сім’ю і своє королівство. Йому була ненависна думка про те, що інші чоловіки постійно захищали його, в той час як він комфортно жив у королівстві. Він хотів послужити свою службу і допомогти в боротьбі з лихими ордами. Він не міг уявити собі нікого більш хороброго, ніж ці чоловіки, що охороняють прохід до Каньйону.
“Каньйон шириною з милю, він оточує все Кільце”, – пояснював Ріс. – “Його нелегко подолати. Але, зрозуміло, наші люди – не єдине, що тримає ті орди на відстані. Там знаходяться мільйони істот, і якби вони захотіли перейти Каньйон, вони вмить зробили б це. Наші люди тільки підтримують енергетичний щит Каньйону. Справжньою силою, яка тримає орди на відстані, є сила Меча”.
Тор обернувся: “Меч?”
Ріс подивився на нього.
“Меч Долі. Ви знаєте легенду?”
“Ймовірно, цей селюк ніколи не чув про неї”, – втрутився Елден.
“Звичайно, я знаю легенду”, – огризнувся Тор, захищаючись. Він не тільки знав її, але багато днів протягом життя провів у роздумах над легендою. Він завжди хотів побачити його. Легендарний Меч Долі – чарівний меч, чия енергія захищає Кільце, наповнюючи Каньйон потужною силою, яка захищає Кільце від загарбників.
“Меч знаходиться у Дворі Короля?” – Запитав Тор.
Ріс кивнув.
“Він знаходиться в королівській сім’ї впродовж поколінь. Без нього не було б королівства. Кільце було б зруйновано”.
“Якщо ми захищені, тоді взагалі для чого потрібен дозор?” – поцікавився Тор.
“Меч відбиває тільки головні загрози”, – продовжував пояснювати Ріс. – “Окремі невеликі злі створіння можуть прослизнути то тут, то там. Для цього нам потрібні наші люди. Одна істота чи навіть невелика група можуть перетнути Каньйон – вони можуть виявитися досить сміливими для того, щоб спробувати перейти міст або можуть скористатися хитрістю і перелізти через стіни Каньйону з одного кінця на інший. Наше завдання полягає в тому, щоб не допустити цього. Навіть одна-єдина істота здатна заподіяти багато шкоди. Кілька років тому одна з них прослизнула на цю сторону і встигла перебити половину дітей в одному селі, перш ніж її спіймали. Меч робить основну частину роботи, але ми є невід’ємною частиною”.
Слухаючи все це, Тор дивувався. Каньйон здавався таким величним, а їх обов’язок – таким важливим, що він не вірив у те, що стане частиною цієї великої місії.