Завдання Героїв - Страница 58

Раптом пролунав звук рогу. Тор обернувся і побачив чоловіків, які їхали на конях в оточенні королівського Срібла. Чоловіки тримали довгі списи, а на головах мали шоломи, прикрашені пір’ям. Вони зупинились перед Легіоном.

“На честь весілля дочки короля і на честь літнього сонцестояння, Король оголосив цей день днем полювання!”

Всі хлопці навколо Тора вибухнули величезною радістю. Всі вони побігли на інший кінець поля, за кіньми.

“Що відбувається?” – запитав Тор Ріса, коли побіг разом з іншими.

Ріс широко посміхнувся.

“Це величезна удача!” – сказав він. – “У нас сьогодні буде вихідний! Ми їдемо на полювання!”

Розділ двадцять перший

Тор біг вниз по лісовій стежці разом з іншими, тримаючи в руках спис, який йому вручили для полювання. Поруч з ним бігли Ріс, О’Коннор і Елден, і ще як мінімум п’ятдесят інших членів Легіону. Попереду них верхи їхала сотня членів Срібла в легких латах. Деякі з них везли короткі списи, але у більшості за спинами висіли лук і стріли. Серед них бігли дюжини зброєносців та слуг.

Попереду скакав верхи Король МакҐіл – він здавався величезним і гордим як ніколи. На його обличчі була збуджена посмішка. Короля оточували його сини Кендрик і Гарет, і навіть, на подив Тора, Годфрі. Дюжина пажів бігли між ними: деякі з них, відкинувшись назад, дули в роги, зроблені з довгих бивнів, інші тягнули натравлених собак, які з нетерпінням бігли вперед, намагаючись не відставати від коней. Це був цілковитий хаос. Коли велика група воїнів увірвалася в ліс, вони стали розділятися по різних напрямках. Тор поняття не мав, куди вони біжать або за якою групою слідувать.

Ерек їхав поблизу. Тор і інші хлопці вирішили слідувати за ним. Тор побіг поруч з Рісом.

“Куди ми прямуємо?” – запитав він Ріса, захекавшись від бігу.

“Глибоко в ліс”, – озвався Ріс. – “Королівська рать прагне повернути дні повноцінного полювання”.

“Чому одні члени Срібла їдуть верхи, а інші – йдуть пішки?” – спитав Ріса О’Коннор.

“Ті, що верхи, полюють на більш легку здобич – оленів або птахів”, – відповів Ріс. – “Вони використовують свої луки. Ті, хто пішки, полюють на більш небезпечних тварин. Наприклад, на жовтохвостого вепра”.

Тор був збуджений і схвильований від згадки про цю тварину. Він бачив як ріс один кабан; це була жахлива і небезпечна тварина, відома своєю здатністю розірвати людину навпіл.

“Старші воїни їдуть верхи і полюють на оленів й птахів”, – додав Ерек, дивлячись вниз. – “Молодші воїни, як правило, відправляються пішки і ведуть більшу гру. Зрозуміло, вони повинні бути в найкращій формі”.

“Саме тому ми дозволяємо полювати і вам, хлопці”, – викрикнув Колк, біжучи неподалік. – “Це тренування і для вас теж. Ви повинні пересуватися пішки під час усього полювання і не відставати від коней. Ви розіб’єтеся на невеликі групи, кожна з яких зверне на свою власну стежку, кожна полюватиме на свого власного звіра. Ви повинні знайти якомога більше жахливих тварин, яких тільки зможете – і вбити їх. Це ті ж самі якості, які роблять вас солдатами: витривалість, безстрашність, здатність не відступати при вигляді вашого супротивника, незважаючи на те, яким би великим і лютим він не був. А тепер пішли!”– крикнув він.

Тор побіг швидко, так само як і його побратими, намагаючись не відставати від коней. Він не знав, куди бігти, але здогадався, що якщо триматися ближче до Ріса та О’Коннора, то все буде в порядку.

“Стрілу, швидко!” – гукнув Ерек.

Тор миттєво зреагував. Він підбіг до коня Ерека і, вихопивши стрілу з сагайдака на сідлі, простягнув її лицареві. Ерек помістив її в лук і, уповільнивши хід, прицілився до чогось в лісі.

“Собаки!” – крикнув він.

Один з королівських слуг випустив гавкаючого пса, який чкурнув у кущі. На подив Тора, звідти вилетів величезний птах. Як тільки він злетів, Ерек відпустив тятиву.

Це був ідеальний постріл в шию з правого боку, від якого птах упав мертвий. Тор був вражений тим, як Ерек помітив його.

“Птах!” – Вигукнув Ерек.

Тор побіг і схопив мертвого птаха – ще теплого, з шиї якого виступала кров – і повернувся до Ерека. Він повісив птаха на сідло лицаря.

Усі лицарі довкола Тора робили те ж саме: полохали птахів і підстрілювали їх, а їхні зброєносці приносити здобич. Більшість з них використовували стріли, інші користувалися списами. Кендрик підніс свого списа і, прицілившись, метнув його в оленя. Це був ідеальний постріл, точно в горло. Олень звалився.

Тор був вражений великою кількістю дичини в цих лісах – вони принесуть чимало здобичі. Її вистачить, щоб прогодувати Королівський Двір протягом декількох днів.

“Ти коли-небудь раніше полював?” – вигукнув Тор Рісу, ледь уникнувши удару від одного з людей Короля, поки вони бігли. Через шалений гавкіт собак, звуки рога, крики чоловіків, які переможно сміялись, вбиваючи тварину за твариною, було складно чути.

Ріс широко посміхався. Він перестрибнув через колоду, продовжуючи бігти.

“Багато разів. Але тільки через батька. Вони не дозволяють нам приєднуватися до полювання до певного віку. Це захопливе дійство, хоча ніхто не піклується про те, щоб вийти з нього неушкодженим. Переслідуючи кабана, кілька людей завжди отримують поранення або навіть гинуть”.

Продовжуючи бігти, Ріс важко дихав: “Але я завжди їхав верхи”, – додав він. – “Мені раніше не дозволяли бігти з Легіоном, ніколи не дозволяли полювати на кабана. Для мене це вперше!”

Ліс раптово змінився – перед ними з’явилася дюжина стежок, кожна з яких розгалужувалася на десятки нових. Пролунав черговий ріг, після чого величезна група почала розбиватися на менші.